Колекція музею нараховує близько 40 тисяч експонатів, серед яких шедеври українського живопису, скульптури і графіки від часів Київської Русі до сьогодення.

У музеї зберігається одна з найкращих в Україні збірка іконопису. Доба середньовіччя представлена класичними зразками іконопису ХІV-ХVІ століття із західноукраїнських земель. Непересічною за значенням є колекція українського барокового мистецтва. Тут знаходимо вишукані зразки барокової ікони, доповнює враження про цю надзвичайну епоху збірка давньої поліхромної скульптури, колекція стародруків, а також зразки портрету ХVІІІ століття, першого світського жанру в українському малярстві. Одним з найбільших в Україні є музейне зібрання вельми популярних у ХVІІІ — ХІХ столітті народних картин “Козак-Мамай”.
Відділ мистецтва нового часу відкривається творами видатних українських портретистів, що пов’язали свою кар’єру зі столицею Російської імперії, — Дмитра Левицького і Володимира Боровиковського. Особливе місце в історії українського мистецтва посідає Тарас Шевченко-художник. Монографічна колекція творів Миколи Пимоненка демонструє подальший розвиток українського живопису, що полягав у розширенні жанрової тематики і трансформації живописної манери від реалізму до імпресіонізму. Самобутньо представлена одеська школа живопису на чолі з Киріаком Костанді. Розширюють уявлення про розвиток вітчизняного живопису класичні зразки портрету (роботи Г.Васька, А.Мокрицького, О.Рокачевського) і пейзажу (картини В.Штернберга, В.Орловського, С.Світославського, С.Васильківського). Великий інтерес представляє монографічна збірка творів Олександра Мурашка, сміливого реформатора живопису, що працював на початку ХХ століття.
До яскравих здобутків українського авангарду належать роботи всесвітньовідомого скульптора Олександра Архипенка, видатних живописців Олександри Екстер, Олекси Грищенка, Олександра Богомазова, Віктора Пальмова. Непересічне явище в українському мистецтві 1910-1930-х років — течія, що одержала назву за іменем свого провідного майстра Михайла Бойчука — “бойчукізм”. За радянських часів бойчукісти належали до кола репресованих і заборонених художників і лише в наші дні посіли належне місце в музейній експозиції. Мистецтво тоталітарної доби, попри драматизм історичних колізій, дало велике різноманіття творчих індивідуальностей. Імена Федора Кричевського, Анатоля Петрицького, Тетяни Яблонської, Сергія Григор’єва, Миколи Глущенка вписані до золотого фонду історії українського мистецтва. Заслуговує на серйозну увагу і колекція графіки і скульптури ХХ століття.
Збірка музею поповнюється донині, своє відображення в ній знаходять і новітні течії живопису кінця ХХ — початку ХХІ століття.

З історії Національного художнього музею України
Музей був заснований зусиллями української інтелігенції наприкінці ХІХ століття як перший загальнодоступний музей Києва. Будівля музею споруджена за проектом московського архітектора Петра Бойцова у неокласичному стилі. Доопрацьовував проект та керував роботами відомий київський зодчий Владислав Городецький. Скульптурне оздоблення фасаду виконано майстернею Еліо Саля.
Перша виставка з нагоди ХІ Всеросійського археологічного з’їзду відкрилася у недобудованому приміщенні Київського міського музею старожитностей і мистецтв у серпні 1899 року. Офіційне відкриття та освячення закладу, який здобув назву Київський художньо-промисловий та науковий музей імені государя імператора Миколи Олександровича, відбулося 30 грудня 1904 року.

1919 року після націоналізації музей став називатися 1-м Державним, з 1924 — Всеукраїнським історичним імені Тараса Шевченка, з 1936 — Державним українським, з 1939 — Державним музеєм українського мистецтва. Під час німецької окупації Києва у 1942 році музей був об’єднаний з колекцією російського мистецтва під загальною назвою Державний музей східноєвропейського мистецтва, 1944 року попередній статус музею було відновлено. У зміні назв музею відобразилися складні процеси життя країни та певні етапи становлення вітчизняної музейної справи. Зокрема, за назвами можна простежити, як змінювався профіль колекції, і як окремі частини первинної збірки відходили, аби стати підґрунтям для народження інших музеїв Києва.

Остання назва цієї інституції — Національний художній музей України — з’явилася 1994 року за часів незалежності української держави, що засвідчило найвищий статус музею як провідної колекції вітчизняного мистецтва, яка і нині залишається духовною скарбницею нашої країни, її гордістю та багатством.

Вхід до музею
Каса припиняє роботу за годину до закриття музею. Останньої неділі кожного місяця – безкоштовний вхід для відвідувачів усіх пільгових категорій (у тому числі пенсіонерів, студентів, школярів)
Вартість вхідного квитка:
– дорослі 20 грн.
– студенти 10 грн.
– школярі 5 грн.
– пенсіонери 5 грн.
Екскурсійне обслуговування, групи до 20 осіб (тривалість 45 хв.):
– дорослі 80 грн.
– студенти 50 грн.
– школярі 40 грн.
– пенсіонери 40 грн.
– сімейна екскурсія (до 8 осіб) 60 грн.
– інтерактивна 80 грн.
Вартість лекційного квитка: 30 грн.
Вартість пільгового лекційного квитка: 10 грн.