Лекція «Українське кіно 1920-х у пошуках власних тем та смислів»

На початку ХХ ст. кіно було не просто новим видом мистецтва, воно стало уособленням доби модернізації. Високотехнологічне мистецтво, що об’єднало літературу, малярство, театр, музику в єдине ціле і проклало міст між культурними традиціями та технічними можливостями сучасності.

У 1922 р. було створено Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ) – вертикально інтегровану автономну структуру з замкненим циклом кіновиробництва та прокату. Перед ВУФКУ стояло непросте завдання – наповнити кіно українським змістом. Реалізація цього завдання збіглася у часі з політикою «українізації» та творенням нової радянської культури «національної за формою, соціалістичною за змістом».

Так цей процес бачили більшовики, а що про це думали українські митці? Яким вони бачили українське кіно? Що воно мало нести в широкі маси? Які теми підіймати і куди рухатися?

Відповіді на ці питання можна отримати на відкритій лекції Яни Prymachenko, к.і.н., наукового співробітника Інституту історії України НАН України.