Лекція мистецтвознавиці Тетяни Павлової

У тоталітарному СРСР роботи українських художників наповнюються міфологемами й символічними знаками егалітарної культури, побудованої на насильстві і мілітарності. Та вже наприкінці 1920-х років К. Малевич, В. Єрмілов, В. Пальмов, А. Петрицький доходять спонтанного відкриття про «життя і смерть», «правду і брехню» в Країні Рад, що можна вважати початком деконструкції.

Справжня археологія радянськості розпочинається в особливому мистецькому контексті, створеному харківською групою фотографів «Час» (Б.Михайлов, Ю.Рупін, Є.Павлов, О. Супрун, О.Мальований та інш.). Витягуючи міфологеми і знаки, закодовані в творах авторів попри глибоку заангажованість тоталітарним режимом, відбудеться спроба відшукати цілісний погляд на історію нашої художньої культури та її ресурс.

Тетяна Павлова – мистецтвознавиця, авторка більше 200 статей з питань українського мистецтва у вітчизняних та зарубіжних виданнях. Організаторка низки художніх виставок в Україні та за кордоном, авторка книг «Мистці українського авангарду в Харкові», «Carte blanсhe А. Петрицького», «Василь Єрмілов жде весну» та ін. У 2001 ініціювала проект «Музей Фотографії в Харкові».