Опера «Попелюшка»

Партитура «Попелюшки» – одна з найскладніших, але в той же час це один із найпривабливіших творів світової оперної спадщини. Складні переливчасті оркестрові сцени перегукуються у повній згоді з мереживними ансамблями, запаморочливими аріями, всіма стрімкими, немов перли, россінівськими прикрасами. Партія головної героїні опери Попелюшки-Анджеліни починається з простої пісеньки в народному дусі і завершується розкішною колоратурною арією принцеси. Складною і віртуозною у вокальному плані є партія принца дона Раміро, арії якого вражають верхніми до. На відміну від «Севільського цирульника» з його знаменитою арією Фігаро, в «Попелюшці» таких арій-скоромовок як мінімум утричі більше. Якщо додати досить велику кількість вишуканих ансамблів, дуже складні мецо-, тенорові і навіть для basso-buffo колоратури, стає зрозуміло, що «Попелюшка» — є оперою найвищої вокальної складності, в ній можуть виконувати партії співаки, яким підвладні усі секрети справжнього італійського бельканто.

Лібрето Якопо Ферретті
Прем’єра на київській сцені відбулася 24 червня 2010 року

Диригент-постановник – Кожухар Володимир
Режисер-постановник – Нунціата Італо
Хормейстер-постановник – Пліш Богдан
Художник-постановник – Левитська Марія
Художники костюмів- Левитська Марія, Кучеря Наталія
Режисер – Река Валентина