Проголошений компартією на початку 1930-х років соцреалізм інтерпретував реалізм як схожий на життя, але піднесений і прикрашений, реальність у мистецтві мала поставати не такою, як вона є в дійсності, а «у революційному розвитку».

Пошуки пластичної мови відкидалися як спроба формалізму, від митця вимагалося створювати картину здійсненої мрії, попри існуючі в реальності табори, геноцид та переслідування.

До кінця 1980-х років у радянському художньому житті існувала унікальна система нагляду й контролю за художниками з боку держави, що виражалося у присвоєнні нею абсолютного права на придбання та замовлення творів, проведення виставок, диктату в галузі арт-критики, повного підкорення мистецтва інтересам партії. Разом із тим, період радянського мистецтва – це час активного прояву української національної школи живопису, пов’язаної з іменами Федора Кричевського, Тетяни Яблонської, Карпа Трохименка, Сергія Григор’єва, Олексія Шовкуненка та багатьох інших митців.

На лекції «Соцреалізм в українському мистецтві. Тоталітарна утопія» ви дізнаєтеся, як мистецтво стало знаряддям радянської ідеологічної пропаганди та як видатні митці знаходили способи вийти за вузькі рамки соцреалізму.

Лекцію читає завідувачка відділу мистецтва ХХ-ХХІ століття Oksana Barshynova.