Виставка «Звитяжець української медієвістики»

Виставка побудована на матеріалах Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, Музею книги і друкарства України, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, Національного музею українського народного декоративного мистецтва.

Леонід Махновець (31.05.1919 – 19.01.1993) – д.ф.н., дослідник давньої української літератури, історик, перекладач, археолог, бібліограф. Удостоєний Національної премії імені Тараса Шевченка 1990 р. за переклад українською мовою та підготовку науково-довідкового апарату «Літопису руського» (К., 1989).

За понад півсторіччя наукової роботи Л. Махновець підготував 4 монографії, упорядкував і прокоментував кілька збірників творів давньої літератури, працював над першим і другим томами «Історії української літератури: у 8 т.» (К., 1967), є автором кількасот наукових розвідок, статей, публікацій та рецензій, окремі з яких надруковані під псевдонімом Леонід Озерний.

У полі зору Л. Махновця перебувала і гумористично-сатирична спадщина XVI–XVIII ст. Цій темі присвячено книги: «Давній український гумор і сатира» (1959), «Українські інтермедії XVІI–XVIII ст.» (К., 1960), «Сатира і гумор української прози XVI—XVIII ст.» (К., 1964).

Знаковою подією у літературознавстві стала поява видання «Григорій Сковорода» (К., 1972), у якому автор на основі архівних документів подав невідомі раніше факти до життя і творчості українського поета і філософа.

На виставці, присвяченій 100-річчю від дня народження Л. Махновця, експонуватимуться праці та архівні документи науковця з колекції Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, з-поміж яких і робочий примірник «Літопису руського», рукописна збірка перекладів (1942), передмова до публікації творів Володимира Мономаха (1985), план статті «Із досвіду роботи над перекладанням Слова о полку Ігоревім» (1985), варіанти бібліографії праць вченого-медієвіста (1968, 1975 рр.), «Невиголошене слово при одержані премії 9.ІІІ.1990», тощо.

Історико-літературні зацікавлення Л. Махновця відображають книжки з бібліотеки науковця, а дарчі написи на багатьох примірниках розкривають коло його спілкування. Епістолярна спадщина Л. Махновця представлена листами О. Білецького, М. Гудзія, В. Адріанової-Перетц, А. Ніжець, Д. Лихачова, дружини Г.Соколовської та ін.

Експозицію виставки увиразнюють світлини вченого, надані Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Центральним державним архівом-музеєм літератури і мистецтва України та з приватної колекції Я. Мишанича. Також графіка В. Юрчишина до «Літопису Руського» та роботи В. Лопати до «Слова о полку Ігоревім» з колекції Музею книги і друкарства України.

Доповнюють виставку рушники Київщини із Національного музею українського народного декоративного мистецтва.
Вечір пам’яті Леоніда Махновця відбудеться 31 травня о 16.00.