Виставка «Український трансавангард Валентина Сіренка»

Валентин Сіренко є одним із найяскравіших представників живопису та графіки одеського «андеграунду» разом із Юрієм Коваленком, Валентином Хрущем та іншими художниками одеської неформальної школи, розквіт якої припав на кінець 1960-х–1980-ті рр.

Найцікавіше, що об’єднує імена цих художників – усі вони були пацієнтами Одеської обласної психіатричної лікарні, при якій донині існує музей, колекція якого формувалась лікарями та мистецтвознавцями протягом 50 років.

За фахом Валентин Сіренко був архітектором-художником. На його творчість найбільше вплинули постімпресіонізм і фовізм. Працював у абсолютно різних стилістичних напрямах. Але з ким би ви не спробували порівняти його роботи, варто зазначити, що Сіренко залишається самим собою.

Художник залюбки писав жіночу натуру. Його гедонізм безкрайній, його любов до життя простежується у кожній роботі. Сіренко був переконаний, що не завжди картину слід дописувати до кінця, вона має приховувати в собі таємницю й збуджувати уяву глядача. Кожна його робота – це своєрідний лабіринт, ребус, що можна розгадувати та розглядати з різних позицій, навіть перегортати, відкриваючи таємні ходи та нові значення, бо кожна його робота – це своєрідна безкінечність.

Його апокаліптичні й релігійні композиції театралізовані. Світ реальних образів під магічним пензлем художника набуває чітких фантастичних рис. Інколи навіть дивуєшся, як людина, що мала за плечима академічну освіту, змогла зберегти у своїй творчості таку безпосередність. Так міг творити лише філософ з душею дитини.

Дивлячись на пейзажі Валентина Сіренка – фантастичні й реальні – важко повірити, що художник працював не де-небудь на півдні Франції, а на півдні України.