Арт-проект Володимира Костирка «Художник і модель»

Колись обговорення умов співпраці художника і моделі потребувало трьох знаків оклику: «Жодного сексу, тіко еротика!!!». Художникам-модерністам було достатньо одного: «Жодної еротики, тіко секс!», – запевняє Пабло Пікассо на картині Володимира Костирка. Історія мистецтва повниться змінами парадигм, тому її варто постійно переглядати.

У виставці «Художник і модель», до якої ввійшли нові живописні роботи автора та графіка 1990-х років, проблемними місцями стали зв’язок між художником і натурницею, перетворення тіла на об’єкт та загалом – відношення образу і прообразу.

За словами Костирка: «…більшість праць малювалися з думкою про упредметнення тіла, про те, на якому етапі це упредметнення відбувається». Художник згадує фрагмент з Вольфганга Гете, присвячений опису Бельведерського торсу Вінкельманом, де виділяє цікавий момент: «…сама природа у прекрасний спосіб зробила з людини предмет власного зацікавлення – того, що вважала за найбільш властиве, найліпше і шляхетне».

Звідси постає питання: що саме претендує на звання моделі – ідеальний, проте рукотворний торс, чи живе тіло моделі? Але Костирко лише ускладнює відповідь, заплутуючи сліди у питанні про авторство, демонструючи плідні запозичення, що невпинно рухаються по всіх напрямках.