Походження назв деяких місцевостей Києва

Борщагівка — походить від трави борщовик, яка в незліченній кількості виростала вздовж річки Жилки. Селища, що виникли там, в кінці XV — початку XVI століття, належали монастирям. Вони заснували на цих землях свої обійстя і села за них. Кожне з сіл отримало свою назву від відповідного монастиря — Петропавлівська, Микільська, Михайлівська, Братська Борщагівки.

Видубичі — за легендою, саме тут з Дніпра виринув («видибав») дерев’яний ідол давньослов’янського язичницького бога Перуна, скинутий у Дніпро зі Старокиївської гори під час Хрещення Русі в 988 році.

Виноградар — на початку XX століття ці землі були передані в оренду садівникам для розведення винограду.

Дарниця — від давньоруського «дарне» або «дхарні» («в дар», «подарунок»). За однією з версій, ця земля в період Київської Русі була комусь подарована, по інший в цій місцевості київські князі приймали дари від заморських гостей.

Дорогожичі — від «місце, де сходяться дороги», або від словосполучення «дорого жити».

Жуляни — дуже давнє поселення, воно виникло на тому місці, де, за переказами, існувало капище давньослов’янської богині Желі. З цим ім’ям співзвучні слова «шкода», «жалість», «бажання». І, згідно з тим же переказом, вся ця місцевість отримала народну назву — Желань. А потім і село стало називатися Желань або Жилань. За іншою версією раніше тут була нежитлова територія, а потім сюди прийшли люди і обжили її. Зараз там протікає річка Жилка. У Києві є вулиця Жилянська, яка отримала цю назву в 1837р. але саму місцевість , знову ж таки за чиновницькою примхи назвали Жуляни (видно шахраї дорожче).

Звіринець — в епоху Київської Русі на цьому місці був великий заказник, який охоронявся від «черні» і різного прийшлого люду. Там князі полювали на дикого звіра, з тих часів і збереглася назва місцевості.

Китаєв — від давньоруського «китай», тобто «стіна».

Конча-Заспа — від місцевих діалектів: «заспа» — мілководне озеро або річковий рукав, «конча» — заросле очеретом або інший болотною рослинністю місце, або напівсухе і присипаний піском колишнє дно річки.

Мишоловка – в цій місцевості була млин, куди селяни з різних сіл звозили зерно. Звідси і її давня назва — Мішаловка, від слів «мішати», «змішувати». Але царські чиновники пристосували його до власних філологічним уявленням — миші виявилися ним ближче. І навіть коли місцевість обізвали Мишоловкою, паралельно, протягом XIX століття, продовжувала фігурувати і Мішаловка. І тільки в радянські часи вона остаточно утвердилася як Мишоловка. Є ще міф про мишах, коли в роки другої світової війни радянські війська загнали там німців в пастку і передавили їх усіх, як мишей. Підстави для нього дає рельєф місцевості: селище дійсно знаходиться біля досить обширною і майже замкнутої улоговини, з якого витікав Голосіївський струмок.

Оболонь — від давньослов’янського «оболонь», «болонья», «болоньї» — низьке узбережжі річки, прирічкові луки, заливаються весняним паводком.

Пріорка — від католицького пріора Петра Розвадовського, який ще в 1629 році заснував там свою слободу. А не від слова «приорювання» (тобто пріпахіваніе землі) не має.

Солом’янка — там було багато хат під солом’яними дахами, на цій території селилася переважно біднота. Ці хати зберігалися аж до 60-х років минулого століття, тільки тоді розпочався їх масовий знос.

Теличка — назва пішла від розташованого тут колись великого пасовища, де випасали молодняк великої рогатої худоби.

Чоколівка — по імені підприємця Чоколова, який дав грошей київським робітникам і залізничникам на придбання цієї землі під забудову.

Шулявка — виникло воно з давньоруського Шелві Борок, що означає: гай з низькорослими деревами чагарникового типу. З часом місцевість стала фігурувати як Шульжинське подвір’ї Софійського монастиря, заснований митрополитом Варлаамом Ванатовичем у 1712 році, ще пізніше перетворилася в село казенних селян. Назва Шулявка може бути простонародної інтерпретацією незвичного стародавнього слова Шелві.

Ширма — порівняно нове поселення, назване за прізвищем колишнього власника тамтешніх земель, який по одним джерелам значиться як Ширма, за іншими — Ширман. Перші будинки там з’явилися в тридцяті роки минулого століття

За матеріалами Короткого топонімічного довідника «Київ», 2003 рік