Виставка «Репрезентації статусу. Портретний живопис XVIII-XX століть зі збірки Одеського художнього музею»

Уже в першій половині XIX ст. Одеса стає центром економічного і культурного життя півдня тодішньої Російської імперії. Тоді ж в Одесі з’являються і перші відомі нам місцеві портретисти — П. Бочеров, Р. Хойнацький, А. Шейн, які стояли біля витоків фахової мистецької освіти в Одесі. Місцеву рисувальну школу було офіційно відкрито в 1865 році, а з 1899 року вона набула статусу художнього училища в системі петербурзької Академії мистецтв.

З творчістю вихованців цього навчального закладу, передусім Є. Буковецького, Т. Дворникова, М. Кузнецова, пов’язаний розквіт портретного жанру в українському мистецтві кінця XIX-початку XX ст. У цей період у зв’язку з поширенням фотографії змінюється соціальний склад портретованих: від замовних портретів відмовляється дрібна й середня буржуазія і дворянство, натомість художники охоче пишуть портрети своїх близьких та друзів з числа інтелігенції.

Піджанр замовного офіційного портрету несподівано оживає в українському мистецтві радянської доби. Щоправда тут маємо справу не з приватним, а державним замовленням ідеологічно-виховного характеру. Так з’являються узагальнені портрети-типи «колгоспників», «робітників», «молодих будівників соціалізму» і навіть «ворогів» чи «наклепників». Портрет 1930-х-1980-х років представлений на виставці творами знаних майстрів одеської живописної школи — О. Ацманчука, М. Божія, О. Волошинова, Г. Крижевського, К. Ломикіна та ін.