Виставка Поліни Кузнєцової «Біо Пасха»

«…. Дивлюся на ранній пагін квасолі, і відчуваю змішану гаму почуттів: збентеження, ейфорію.
Чи можна на це дивитись? Може це взагалі не для наших очей?… Якийсь бобовий інтим.
Ще два – три дні, і насіння квасолі зруйнується, перетворившись в естетичний паросток, а після в міцну зелену рослину. І буде жити своїм розміреним життям, поки не надумає розмножуватись…
або гнити.
Копаючись у символіці Великодня, несподівано для себе знайшла інформацію про те, що яйце називають Гроб Господній. Тому те, що здається мертвим, може виявитися живим.
Дивні ідеї твої, людина)
Мені, як художнику, важливі перехідні моменти. Такі, які частіше сховані від очей, або ті, що не встигають бути поміченими. Мить, коли суб’єкт вже не той, але і не інший.
Наприклад, прояви першої сексуальності … Адже підліток, як ця квасолина – ноги руки виросли, а сам ще ні.
Або дивиться на тебе – вчорашня дитина – і посміхається посмішкою Клеопатри) Ну що вона знає про Клеопатру в дванадцять?
А часом людина стоїть на порозі важливого рішення. Ніколи не знаєш, що трапиться … але завжди відчуваєш, що ось ця мить і є переломною.
І я краду цей момент.
Кажу: хочеш я тебе намалюю? А сама краду мить чийогось життя.

Чому Пасха?
Навесні з соковитої, вологої землі лізуть ці зелені черв’ячки, травинки, квіточки. Тиждень – інший, і ландшафт покриється шляхетною шевелюрою. Але на самому початку з землі, підживлену торішнім життям, або тим, що не пережило зиму, пробивається нове життя.
Великдень – це святкування переродження, переходу з одного стану в інший, наповнення зачаровує архаїчною символікою.

Переродження часто біологічні, і завжди сакральні!»

Поліна Кузнецова