Виставка Галини Григор’євої «Побачення»

Визначити головний меседж цієї виставки досить непросто, ще складніше його висловити. Але, напевне, це вдалося синові художниці Івану Григор’єву, до речі, теж чудовому акварелісту:

«Миттєвості й години вражень від випадкових зустрічей — мов плями на папері, що сохнуть, всмоктуються й випаровуються… Чекання, відчуття, насолода та розчарування подібні до води, але фарби, що застигають, залишають слід на сувої часу. Пензель невидимого майстра виводить кольорові знаки, що складають мозаїку спогадів про почуття. Ми кажемо про це: «наше життя». Ти сам переживаєш це, ніби викладаєш пензлем окремі крапельки — наче кольорові скельця. Мов слово «вічність», намагаєшся скласти по пам’яті знайомий портрет — образ свого єдиного кохання. Одвічні зусилля душі тривають у сподіванні на цю зустріч. На вологому папері розходиться й застигає пляма кольору, ми впізнаємо знайомі риси. Побачення призначене — не пропустіть!»