Виставка Івана та Василя Костенків «Сестри»

Художники через досвід жінок своєї родини досліджують, як суспільний устрій та ідеологія СРСР спотворили уявлення про особисте щастя жінки.

Роботи серії «Сестри» оголюють міф, що любов потрібно заслужити. Жінки радянського часу вважали любов нагородою за старання на благо інших, на благо батьківщини. Старше покоління досі живе за цим принципом, все ще не замислюючись про те, що любов – не медаль за вислугу років.

Брати Костенко вперше звертаються до власної фотографії, продовжуючи працювати в техніці колажу. Моделями стали близькі жінки художників: мама, бабуся, тітка, сестри і племінниці. Braty доповнили кольоровим ґлітч фотографії, на яких відображені звичні побутові ситуації. Цей прийом – спосіб привести рідних жінок в сучасний світ, зняти з них гіпервідповідальність, прикрасити їх життя.

Знімки стилістично нагадують неформальну документальну фотографію 70-х років. Прийом відсилає нас до критики «норм», зафіксованих в той час, і накладають множинні табу на тілесність. Поняття жіночності було підпорядковане функцій, виконання яких вимагало від жінки тоталітарна держава.